Ньютонівська небесна механіка як компонентний прототип конкретних теорій

Анотація

Будь-яка наукова теорія з природничих наук – це штучна, складна та абстрактна конструкція, яка утворена з багатьох компонентів (інгредієнтів, конституєнтів, структурних елементів). Вона створена вченими для отримання та розуміння експериментально перевірених нових знань про її сферу дослідження. Корисно розрізняти два значення терміна «теорія». Галузі застосування конкретних теорій включають певні види реалій. Прикладами є небесна механіка Ньютона та різні класичні, квантові та квантово-релятивістські теорії газів, рідин, молекул, атомів та елементарних частинок (теорія атомних спектрів, атомна теорія Бора, квантова теорія випромінювання чорного тіла Планка, квантова теорія атома водню, квантово-релятивістська теорія чорних дір тощо). Назви конкретних теорій зазвичай включають назви типів реалій, які вони вивчають. Абстрактні теорії служать загальними рамками для групи конкретних теорій одного типу (зокрема, макроскопічного, мікроскопічного або мегаскопічного типу). Прикладами абстрактних теорій є класична механіка, квантова механіка та теорії відносності, які є загальними рамками для конкретних теорій з класичної, квантової та квантово-релятивістської фізики відповідно. У статті порівню- ються концепції складної конструкції та розвитку конкретних теорій з уявленнями про будову та розвиток автомобілів. Таке порівняння є більш корисним та евристичним, ніж аналіз теорій з точки зору парадигм або міждисциплінарних матриць, які, в будь-якому випадку, не є частинами наукових теорій. У роботі використано методи термінологічного та контент-аналізу оригінального тексту Ньютонівських «Principia», а також порівняльний метод. Метою є розгляд ньютонівської небесної механіки як універсального спільного предка (LUCA) усіх конкретних теорій. Роль евклідової геометрії як потенційного LUCA для абстрактних теорій буде досліджена в іншій статті. Аналіз «Начал» Ньютона показав, що небесна механіка охоплює ширший спектр компонентів, ніж фізики та філософи науки зазвичай вважають частинами теорії. Основні результати. Беручи цю теорію за прототип для всіх конкретних теорій, стаття демонструє існування в ній шістнадцяти типів компонентів. Компоненти одного типу утворюють конкретну підсистему теорії як полісистеми. У будь-якій конкретній науковій теорії всі ці підсистеми разом утворюють взаємопов’язане ціле, яке є необхідним, але недостатнім для генерування нових знань. Висновки. Стаття має історико-науковий та теоретико-пізнавальний характер, а отримані результати можуть бути застосовані в дослідженнях з історії та філософії науки, а також у викладанні природничо-наукових дисциплін.