Діти у кримінальному судочинстві Південної України кінця XVIII – першої половини XIX ст

Анотація

Вступ. Історія дитинства як складова частина соціальної історії, історії «знизу» є напрямом, досить повно опрацьованим європейськими дослідниками: істориками, демографами, соціологами. Чимало досліджень виконується в міждисциплінарній площині. Вітчизняні здобутки історичної науки поки скромніші, але перспективи фахівцями вже окреслені. Одна з таких перспектив – активне залучення до наукового обігу судових матеріалів. Ця стаття присвячена аналізу «дитячої присутності» в судовій документації Південної України останньої чверті ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. Соціальна історія цього краю у зазначений час лише накопичує дані, з окремих фрагментів поступово формується загальна картина. Мета статті – на основі аналізу судових матеріалів регіону через повсякдення екстриму (а саме таким є судовий процес) сформувати загальну картину ставлення суспільства до дитини та дитячих девіацій. Методи дослідження: метод вну- трішньої критики джерел, історико-правовий, історико-порівняльний, ретроспективний. Новизна полягає в залученні джерельних комплексів, які майже не використані донині дослідниками. Основні результати. У кримінальному судочинстві дитина може виступати як жертва, як злочинець і як свідок. Для кожної «ролі» саме щодо дитини є оптимальний вік, коли в суспільстві є консенсус сприйняття. Як безумовна жертва дитина сприймалася в основному до 10–12 років. Як злочинець з певним розумінням скоєного оцінювалася з 14 років і повну відповідальність несла після 16–17 років. Як свідок була варта уваги після 10–12 років. Ідеї Просвітництва, які саме у зазначений період поширювалися, в судову систему проникли частково і насамперед від законодавця. Суспільство назагал їх ще не сповідувало: дитина не була особистістю, насильство щодо неї в багатьох сферах було унормованим (влада батьків / опікунів над дітьми, господарів над неповнолітніми наймитами). Злочини проти дитини насамперед оцінювалися як такі, що завдають фі- зичної, а не моральної шкоди. Діти-злочинці, отримавши поблажливість закону, стали активніше залучатися дорослими до криміналу.